не так про "М.Істерію", як про Катерину Калитко

Не часто в українській сучасній літературі знаходиш когось нового. Когось такого чиїх би книжок шукав або чекав. Є розкручені, затерті, майже бренди (хай і не в досить широких колах), на які пошуковик видасть десятки сторінок з лінками на відгуки/біографії/тексти. Про Катерину Калитко гугл скромно відповідає кількома посиланнями, які здебільшого розказують щось скупе:

«Поетка, письменниця і перекладачка Катерина Калитко народилася 8 березня 1982 року у Вінниці. Закінчила Києво-Могилянську академію за спеціальністю журналістика. У 17-річному віці перемогла в поетичному конкурсі »Гранослов» (1999). Як поетка стала лауреатом другої премії видавництва »Смолоскип» (2003) та другої премії Всеукраїнського конкурсу імені Богдана-Ігоря Антонича »Привітання життя» (2003), премії »Благовіст» (2001). Член Національної спілки письменників України. Видала поетичні книги: »Та, що любила Каїна» (1999), »Посібник зі створення світу» (1999), »Сьогоднішнє завтрашнє» (2002), »Портретування асфальту» (2004) і збірку оповідань »М.Істерія» (2007). Мешкає і працює у Вінниці.»

Країна має знати своїх героїв!!!! А ми не знаємо – де інтерв’ю, коли презентація?  – так здається мені після прочитання книжки «М.Істерія» Катерини Калитко.

Книжка складається з чотирьох оповідань – «М.Істерія», «Спадок білої крові», «Тут чи з собою», «Бог у місті». Хоча оповідання не зв’язані між собою, але якимось невидимим чином вони плавно перетікають одне з одного, підводячи до єдино можливого закінчення. Стиль викладення і опису повністю зачаровують. І хоча особисто в мене було бажання якихось подій, діалогів, екшену після прочитання першої половини оповідання, потім, призвичаївшись до стилю книжки, я вже як зачарована пірнала в світ, вибудуваний авторкою. Світ – де кожна деталь має значення.

Для мене ця книжка – це як дотик до чогось справжнього. Не всьому даючи назву, Катерина Калитко вміло обводить читача манівцями людських душ і доль. Залишаючи натяк. Не вигукуючи головне – а тільки підводячи до нього. Мимоволі згадується з пісні – «те кто знают о чем я, те навсегда одни…». Ця книжка – як розмова з кращим другом – наповнює серце змістом і теплом.

Немає сенсу переповідати головних героїв або розвиток подій. «М.Істерія» – це книжка для читання, а не для переказування.

Відносно цієї книжки серія «Exceptis excipiendis» видавництва «Факт» повністю себе виправдовує: «Тут є все, крім того, чого не повинно бути» (з сайту видавництва). І «М.Істерія» – це справді те, що має бути.

Єдиною втіхою від гіркого факту такого пізного прочитання книжки 2007 року для мене слугує надія, що Катерина Калитко ось-ось видасть щось нове.

читати Катерину Калитко можна тут – http://kkateryna.wordpress.com/